— Громадяни, куди ви летите?
— А ви… куди? — нахабно перепитав Петро.
— Ми в Адлер. А ви куди? Покажіть квитки і документи!
— В Адлер? — весело озвався Петро. — Ну, то й ми туди!
Повернувся до Варки, підморгнув.
— Це — на березі моря. Рвонули?
— Лади, Петер! — засміялася Варка. — Шуруй!
— Громадяни, не викручуйтесь, — вимагала стюардеса. — Покажіть квитки!
— На берег моря, в Адлер! — скомандував Петро.
Раз!
В проході — пусто. Пасажири отетеріли. Стюардеса завмерла…
Ласкава хвиля лизала піщаний берег. Ніжився в голубій Імлі далекий обрій. Мчали по аквамариновій гладі моря, здіймаючи пінисті буруни, глісери, скутери.
Весь пляж завалений бронзовими, мідними та шоколадними тілами, ніби прилавки в рибному магазині оселедцями.
Раз!
Зненацька серед голих тіл з’явилися Петро, Іван та Варка. Хто не звернув на те уваги, а хто й здивовано витріщив очі. Одна огрядна тітка заверещала, одпихаючи Івана, який наступив на неї:
— Нахаба! Хам!
— Пробачте, я не бачив!
— Що тобі — повилазило?
Навколо знявся регіт.
— Де вони взялися?
— Мабуть, ілюзіоністи?
— Ей, артисти, з якого цирку?
— А це — ідея! — прошепотів Петро на вухо Варці. — 3 пересувного, — вголос крикнув він.
— Покажіть який-небудь фокус!
— Який?
— Хай з’явиться у кожного в руках по склянці газованої води або лимонаду! Ха-ха-ха! Що? Таку ілюзію не зробите?
— Можна й таку! — весело гукнув Петро.
Махнув рукою. Щось прошепотів.
Весь пляж оторопів.
У кого в руках, а в кого й просто так — на піску — з’явилися склянки з питвом.
А тіш часом у місті
біля ларка з газованою водою стоїть велетенська черга.
Продавець одкручуе кран, а вода не тече.
Черга хвилюється:
— Давай швидше! Спрага нестерпна!
Продавець розводить руками:
— Аварія! Вода зникла!
А в іншому магазині, там, де на прилавку стоять пляшки з лимонадом, продавщиця подає дві пляшки покупцеві. Він розглядає і кричить обурено:
— Чого це ви мені порожні пляшки подаєте?
— Як порожні?
— Гляньте самі!
Продавщиця розгублена. Вона кидається до ящиків, а там всі пляшки порожні…
На пляжі — крик, гамір, сміх.
— Дуже смачна вода! А тепер — по порції «ескімо» кожному зробите?
— Можна! — гордо каже Петро, піднімаючи руку.
З ящика, на виду у всіх, зникають пакуночки з морозивом.
Продавець лапає в порожньому візочку, оглядається.
Перехожий підносить до рота «ескімо», роззявляв рота.
Морозиво зникає, ніби сніжинка на сонці. Перехожий клацнув зубами, вилаявся.