Передчуття випробувань і тривога за успіх експедиції поглибили серйозність зелених очей Фай Родіс, чіткіше окреслили впертий і твердий виріз губів.
Фай Родіс ширше розкрила очі й підняла руку — порухом тієї, що летить на платформі, але дзеркало відбило його патетичним і кумедним. Коротко розсміявшись, Родіс прибрала дзеркало, скинула сукню і лягла на диван, розслабивши тіло і втупивши погляд у синювату кульку над головою, яка ледь світилася. Вона лишалась нерухомою майже три години, поки в системі концентричних кіл на стелі не загорілася жовта цятка і не пролунав слабкий дзвін. Фай Родіс зробила комплекс гімнастичних вправ. Ще кілька хвилин — і перед дзеркалом стояла інша жінка, яка здавалася суворішою у м’якому й зручному одязі астронавта і з короткою, щільно вкладеною зачіскою. Вона надягла на ліву руку важкий сигнальний браслет і вийшла з каюти.
У круглому приміщенні, теж на центральній осі корабля, під пілотським сфероїдом і обчислювальними машинами, вже зібралися учасники експедиції. Ожили циферблати дублерних приладів, і тієї ж миті через люк у стелі до залу ковзнули Мента Кор і Дів Сімбел.Тихо заспівала настроєна в сі бемоль струна ОЕЗ, що свідчила про нормальну роботу охоронців електронних зв’язків. Зореліт більше не потребував уваги і йшов за заданим курсом у напрямку галактичного полюса.
Очікувальна тиша змусила Фай Родіс відразу вдатися до найважчого — розділити людей на тих, хто висадиться, і тих, хто лишиться в недоторканній команді корабля. Вона почала з показу знімків, переданих чужою експедицією з Цефея по Кільцю. Вони досягли б Землі звичайним шляхом ще через два з половиною тисячоліття, якби ЗПП з планет у зоні сузір’я Дракона не йшов у нашу частину Галактики і не доставив би повідомлення в 26-й сегмент Великого Кільця.
Експедиція цефеян тільки двічі облетіла планету Торманс і, не одержавши дозволу на посадку, зникла, зробивши за перехопленими телепередачами загальну зйомку планети і її мешканців.
Червоне сонце Торманса — звичайна зірка для земного спостерігача — перебувала в сузір’ї Рисі, темної, бідної на зірки зони високих широт Галактики.
Нікому б не спало на думку, що в цій . глибині простору змогли оселитися жителі Землі. Але передані по Кільцю знімки не лишили сумніву — це абсолютно схожі на землян люди.
Важко було судити про колір їхньої шкіри — мабуть, вона не відрізнялася від смуглявіших землян. Вузькі й видовжені очі здавалися непроникно темними, косі, підняті до перенісся брови надавали обличчям трохи трагічного виразу. Антропологи знаходили в профілях жителів Торманса монголоїдні риси, а невеликий зріст і слабка, переважно неправильна статура також нагадувала людей кінця ЕРС і початку ЕСВ.
Поверхня планети, знята в розривах хмарного покриву, не була схожа на Землю. Вона швидше скидалася на планету Зеленого Сонця. Показник променевого зондування говорив досвідченому погляду планетографів про невелику в порівнянні з океанами Землі глибину морів Торманса.
Очевидно, товщина атмосфери Торманса дорівнювала земній. Червоне сонце освітлювало планету, що оберталася «лежачи», вісь якої збігалася з лінією орбіти і її біг навколо світила був стрімкіший, ніж у Землі.
— Якщо рослинність, і, отже, склад атмосфери тут схожі на наші, якщо тут немає якихось особливо хвороботворних організмів, то на цій планеті жити легко, — порушив мовчанку Тор Лік. — Тут мають бути відсутні різні зміни клімату, надлишок радіації, землетруси, урагани та інші катастрофічні явища, які так довго доводилося нам пом’якшувати.
— Очевидно, ви маєте рацію, — підтвердив Гріф Ріфт. — Але навіщо ж тоді Торманс? Можливо, стан планети не такий уже й поганий і вчитель Фай Родіс лише воскресив міф минулого? Подейкували, що він надто сміливо найменував планету, ґрунтуючись лише на попередніх даних. Орбітальні демографічні профілі експедиції цефеян засвідчили чисельність населення в п’ятнадцять мільярдів чоловік. Оборот водної маси й характер рельєфу свідчать про неможливість біологічного процвітання такої великої кількості людей. Уникнути голоду можна, якшо на планеті здійснені або прийняті по Кільцю наукові відкриття у виробництві синтетичної їжі, не вдаючись до посередництва організмів вищого порядку. З Великим Кільцем вони не спілкуються, а відмова в прийомі чужого зорельота цілою планетою свідчить про існування замкнутої централізованої влади, для якої поява гостей з космосу невигідна. Отже, ця влада побоюється високих пізнань прибульців, що показує її низький рівень, який не забезпечує необхідної соціально-наукової організації суспільства. Ніхто інший не відповів на поклик зорельота Цефеян. Це означає, що олігархічний лад не дозволяє нікому користуватися потужними передавачами, навіть у надзвичайних випадках.
— Це значить, що на планеті придушуються індивідуальні інтереси, адже зореліт — така подія, на яку повинні були відгукнутися мільйони людей, — сказала Фай Родіс, — а з історії планет відомо, що така система завше збігається з науковою відсталістю і технічним регресом.
— Кін Рух має рацію! — вигукнула Чеді Даан. — Величезне населення без прискореного прогресу швидко вичерпає ресурси планети, погіршить умови життя, ще послабить прогрес, — одне чолово, кільце замкнулося.
— Подібними словами мій учитель обґрунтовував своє найменування планети, бо муки людей за формулою інфернальності в таких умовах неминучі, — підтвердила Фай Родіс.
— Ви маєте на увазі стару формулу чи її нову розробку, дану Кін Рухом?
— І те й інше. Теорія висунута і названа одним філософом і вченим ЕРС.
— Я знаю, — відповіла Чеді Даан, — це був Ерф Ром, який жив у п’ятому періоді.
— Теорію ми обговоримо пізніше. Ставши супутником Торманса, ми зможемо спостерігати його життя, — сказала Фай Родіс. — А зараз поділимося на дві групи. Кожен готуватиметься до багатогранної просвітницької діяльності, що чекає як тих, хто залишиться охороняти «Темне Полум’я», так і тих, хто ступить на заборонений ґрунт планети.
— Але якщо вони знову не захочуть? — запитав Дів Сімбел.
— Я вигадала прийом, який відкриє нам доступ на планету, — відповіла Фай Родіс.
— Кого ви візьмете з команди корабля? — запитав Соль Саїн.
— Крім мене й трьох спеціалістів експедиції, тобто Чеді, Тівіси й Тора, необхідні лікар, технолог і обчислювач вищого класу, який володіє методами стохастики. Як технолог висадиться Ген Атал, обов’язки якого по броньовому захисту корабля візьме Нея Холлі, обчислювачем буде перший астронавігатор Вір Норін, а лікар — вона в нас одна.
— Дякую, Фай, — Евіза послала повітряний цілунок, а Вір Норін радісно кивнув, не зводячи з Фай Родіс очей, і легкий рум’янець забарвив його щоки, бліді від напруженої праці останніх місяців у тісних приміщеннях корабля.
Ген Атал міцно стиснув тонкі губи, і глибока вертикальна зморшка лягла між його брів.
— А як же я? — невдоволено вигукнула Олла Дез. — Я підготувалась до висадки й перебуваю в найкращій формі. Я гадала, що теж зможу виконувати подвійну роль дослідника і демонстратора! Показати Тормансу пластичні танці…
— І ви покажете, Олло, безсумнівно, — відповіла Фай Родіс, — через екран нашого корабля. Ви потрібні тут — для зв’язку з особистими роботами і для віддаленої зйомки. Між іншим, якщо все буде благополучно, то кожен з нас буде гостем Торманса.
— А поки що розрахунок на найгірше, — гірко всміхнулась Олла Дез.
— На гірше, але не най… — сказала Фай Родіс.
Наспівуючи ці прадавні слова на мелодію «Зоряного Раю», Чеді Даан увірвалася до круглого залу. Побачивши Фай Родіс, яка схилилась над машиною для читання, вона зніяковіла.
— Входжу в мислення ЕРС, — пояснила Чеді, — сьогодні рівно двадцять днів, як ми загальмувались і нерухомо висимо в просторі!
— А вам не здається, — слова Фай Родіс супроводжувались її звичною усмішкою, — що «Зоряний Рай» не підходить для віршів ЕРС? Дейра Мір, яка недавно створила кантату, прихильниця похмурого червоно-оранжевого спектра мелодій. А я гадаю, що поети ЕРС — люди порядні, бо створювали в тих умовах добрі, людяні твори голубого спектра. Ви знаєте, що з тих часів я над усе шаную російську поезію! Вона видається мені найглибшою, наймужнішою і найлюдянішою серед поетичної спадщини всього тодішнього світу. Порядні люди завжди носили в собі смуток невлаштованого, інфернального життя, і мелодії їхніх пісень не повинні були бути мажорнішими від зеленого спектра.
— Але записи музики, що вціліли, — заперечила Чеді, — багаті навіть на жовті мелодійні лінії.
— Авжеж, проте не забувайте, Чеді, перевтілюючись у дівчину ЕРС, що в творчості того часу завше розділялися дві сторони — зовнішня і внутрішня. Внутрішню вміли виражати лише побічно, а зовнішня була маскою в жовтому, оранжевому й навіть інфрачервоному спектрі мелодій, її називали ще абстрактною, сказати б, надемоційною музикою.
— А маска слугувала вимогам суспільства чи влади?
— Часто, але не завжди. Як будь-яка маска, вона для художника насамперед прикривала розрив між пориваннями й життям, яке йому доводилося вести.
— Але тоді всі носили маски, — здивувалася Чеді Даан.
— Так і було. Тих, хто зрідка пробував жити без маски, вважали божевільними, святими чи так званими дурнями — тодішній термін для неагресивних людей з дефектним мисленням.
— І це доведено?
— Звісно, ні. Про внутрішнє життя людей тієї епохи мало відомо, і завжди можлива дисторсія уявлень, але, даруйте, я перебила вас.
— У вас значно більше знань з ЕРС і вибору, заспівайте мені. Таке, що вам особливо подобається.
Фай Родіс, зіпершись ліктями на стіл, обхопила пальцями тверде підборіддя. Кілька хвилин вона лишалася в цій позі, потім заспівала сильним високим голосом:
Чеді стримала подих захоплення.
— У синьому спектрі? — запитала Чеді.
— Зеленому. Я взяла мелодію з «Байдужої Богині».
— «Мить між світлом і тінню…» — задумливо повторила рядок Чаді. — Чудова річ! Назавжди запам’яталась. І як пасує вона до нашого майбутнього шляху на межі між зоряними просторами Шакті і безоднею Тамаса!
— Мить між світлом і тінню — адже це наше «Темне Полум’я». Я не подумала про це, — сказала Родіс, — для мене звучав лише внутрішній зміст пісні, а він привів до теперішнього. Непоодинокий збіг при глибокому почутті! — І Фай Родіс знову замислилась, а Чеді Даан вислизнула в круговий коридор, де ледь не зіткнулася з астронавігаторами.
— Ходімо з нами, Чеді, — запросила Мента Кор, — ми біжимо потанцювати. Сьогодні добре працювали! Ми заклали останню кохлеарну програму, але всередині все кипить від напруги.
— Гаразд, я тільки покличу собі партнера, — відповіла Чеді, — Гріф Ріфта. — І вона підняла перед себе циферблат сигнального браслета.