Посвята шановному побратимові А. Кримському
Катакомби коло Рима. В крипті, слабо освітленій олійними каганчиками і тонкими восковими свічками, зібралась громадка християн. Єпископ кінчає проповідь слухачам і слухачкам, що стоять побожно, тихо і покірно.
Є п и с к о п
Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небі поруч себе замученого брата Харіклея.
Х о р
На небі слава Господу Христу, що визволяє від земних кайданів, з гріховної темниці нас виводить у царство світла вічного.
Д и я к о н
Амінь.
Є п и с к о п
Наш брат був на землі рабом поганським, тепер він раб господній, більш нічий.
Н е о ф і т-р а б
Господній раб? Хіба ж і там раби?
А ти ж казав: нема раба, ні пава у Царстві Божому!
Є п и с к о п
Се щира правда: всі рівні перед Богом.
Н е о ф і т-р а б
І раби?
Є п и с к о п
Раби Господні, брате, не забудь.
Сказав Христос: ярмо моє солодке, - тягар мій легкий. Розумієш?
Н е о ф і т-р а б (після тяжкої задуми)
Ні!..
Не можу. Не збагну я сього слова.
Х р и с т и я н к а-р а б и н я (в раптовому нестямі пророкує)
Уже лежить при дереві сокира!..
"Я посічу його і вергну в пломінь", - сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,
Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, - жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахіль ридає, нема її діток…
(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, інші жінки й собі починають голосити, дехто з чоловіків теж не витримує.)
Є п и с к о п (владним, дужим голосом)
Геть, сатано!
Твоєї влади тут немає!
(Підходить до пророчиці, що б'ється в корчах, і кладе їй на голову руку.)
Сестро, молитва й віра хай тебе рятують від навождення злого духа.
Жінка помалу затихає під його поглядом і безсило схиляється на руки до товаришок, що піддержують її.
Х р и с т и я н к а (одна з тих, що піддержують пророчицю. Озивається несмілим голосом)
Отче,
її дитину вчора пан продав якомусь грекові з Коринфа…
Є п и с к о п
Вмовкни!
Великий наш апостол заповідав:
"А жінка серед збору хай мовчить".
Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Н е о ф і т-р а б (підходить до єпископа. Тремтячим від збентеження розпачливо-зважливим голосом)
Прости, але я все ж не розумію, як може буть якесь ярмо солодким, а щось важкеє легким.
Є п и с к о п
Брате мій, коли ти сам по волі шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоїй душі; коли ти самохіть на себе хрест візьмеш, невже він буде важким для тебе?
Н е о ф і т-р а б
Але нащо маєм ще самохіть у ярма запрягатись та двигати хрести по власній волі, коли вже й так намучила неволя?
Намулили нам ярма та хрести і шию, й душу, аж терпіть несила!