Коли ви рівні, то нащо маєш ти йому служити?
С т а р и й раб
То Божа воля, що вродивсь він паном, а я - рабом.
Н е о ф і т-р а б
То, значить, в Царстві Божім є раб і пан?
Старий раб мовчить.
П а т р и ц і й
Він тут мені не раб, тут я йому готов умити ноги, - ми зажили святого тіла й крові укупі, при однім столі.
Н е о ф і т - р а б (до старого раба)
І дома так само при однім столі їсте?
С т а р и й раб
Ні, брате, се б зовсім не випадало.
Н е о ф і т-р а б Чому?
С т а р и й раб
Бо так не личить… не подоба…
Є п и с к о п (до неофіта-раба)
Не спокушай його. Він простий духом, а Царство Боже для таких найближче.
Хто терпить все в покорі, той щасливий, тому однаково, чи пан, чи раб він буде тут у світі.
Н е о ф і т-р а б
Ні, мій, отче, ні, не однаково…
(З поривом.)
Коли б ти бачив, як плакала моя дитина вчора, - воно ж покірне, тихе немовлятко, - до вечора без покорму зоставшись: на оргії прислужувала жінка і ніколи було забігти в хату погодувать дитину. А тепер дитина наша хвора, тільки жінка не сміє плакати, бо пан не любить очей заплаканих в рабинь вродливих.
Є п и с к о п
Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша, - їй велике щастя на небі приготоване.
Н е о ф і т-р а б
А панській малій дитині менше щастя буде, коли помре невинним немовлятком?
Є п и с к о п (трохи збентежений)
Невинні всі однакові у Бога.
Н е о ф і т-р а б (понуро)
То паненяті вдвоє щастя буде, раз на землі, а вдруге ще й на небі…
С т а р и й раб
Не заздри, брате, не губи душі, святої чистоти їй не плями.
Нехай знущається твій пан-поганин (бо християнин так би не знущався) - він чистоти в твоїй сім'ї не знищить, поки у тебе й в жінки душі ясні.
Н е о ф і т-р а б
Ой, не печи мене словами, діду!..
Пробач, не знаєш ти… сказати сором… Е, що там сором для раба!.. Скажу!
Яка там "чистота" і "ясні душі"? Моя душа гниє, коли я бачу, як жінка з оргії приходить часом вином розпалена, з огнем в очах від сороміцьких співів. Квіти в косах ще не зов'яли і такі яскраві супроти бруду в хаті видаються… Одежу панську жінка поспішає зміняти на верету рабську швидше, щоб не каляти в нашій "чистій" хаті,
і я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини… Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, - без них їй тяжко… Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч звав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну хату нашу…
П а т р и ц і й
Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах.
Н е о ф і т-р а б
Пане! - чи пак у вас тут кажуть "брате", - знаєш, не зважуся я жінки навертати на нову віру. Хай вже ліпше плаче по чистих шатах та по панській хаті, ніж має плакати по чистоті душі своєї й тіла. Врятувати вона однаково себе не може, та що їй з того, коли буде знати про гріх і святість. Краще хай не знає.
Є п и с к о п
Хто по неволі согрішив, той чистий.
Н е о ф і т-р а б
Та ми, раби, самі не раз не знаєм, що робим по неволі, що по волі… Гріх чи не гріх, а мука зостається… Сказати тяжко… я не знаю сам, чи то моя, чи панськая дитина… Люблю дитину й часом ненавиджу…
С т а р а жінка
Гріх ненавидіть, то ж дитя невинне.
(Глянувши на єпископа, замовкає.)