І жінка часом мудре слово мовить.
Молода, але змарніла, убого вбрана жінка щось шепоче на вухо поважній старій вдові-дияконисі.
Д и я к о н и с а (до єпископа)
Дозволиш говорити, чесний отче?
Є п и с к о п
Кажи, але коротко.
Д и я к о н и с а (вказує на молоду жінку)
Ся сестра бажає послужити сьому брату.
(Вказує на неофіта-раба.)
Є п и с к о п
Як саме?
Д и я к о н и с а
Просить, щоб його жона приносила дитину їй до хати, йдучи на панську оргію служити, - сестра своє годує немовлятко, то вділить покорму і тій дитинці та й доглядить до вечора сумлінно.
Є п и с к о п (до молодої жінки)
Се добре діло перед Богом, дочко.
Молода жінка покірливо схиляє голову.
Д и я к о н и с а (до неофіта-раба)
Скажи своїй жоні, нехай приносить дитя до хати теслі Деодата - на Форумі Малому він живе - і доручить сестрі Анціллодеї; за догляд щирий може бути певна.
А н ц і л л о д е я (молода жінка. Тихим голосом до неофіта-раба)
Зроби мені сю ласку, милий брате!
Н е о ф і т-р а б (зрушений)
Спасибі, сестро!
П а т р и ц і й
А до мене прийдеш, я дам тобі одежі, не нової, але порядної, з моїх рабинь, ми з жінкою даєм їм більш ніж треба, то можуть і твоїй жоні вділити, коли твій пан не досить їй дає.
Н е о ф і т-р а б (здержано)
Спасибі, пане.
Є п и с к о п (поправляє)
Брате.
Н е о ф і т-р а б (байдуже)
Хай і так.
Х р и с т и я н и н - к у п е ц ь
Казав ти, жінка любить чистоту, а в хаті бруд. Приходь до мого краму, я мила дам без грошей, певне, пан ваш вам жалує його.
Н е о ф і т-р а б (з ледве скритою насмішкою)
Либонь, що так!
С т а р и й диякон
Ти, може, часом голодуєш, брате, - здебільшого погани зле годують своїх рабів, - то ти приходь до нас щотижня на агапи у неділю (се в нас такі обіди для убогих), там матимеш поживну добру страву для тіла і для духа. Бо часами, як покінчиться вже трапеза вбогих, приходять і єпископ та найстарші Христової зажити крові й тіла, подати нам науку благочестя, умити ноги браттям. Ти приходь на дворище до мене. Я олійник,
Агатофілом звуся, коло Термів моя оселя. Всяк тобі покаже, де мешкає "отой дивак-багач, що любить годувати всю голоту". Се так про мене гомонять погани.
Н е о ф і т-р а б (нічого не відповідає дияконові і стоїть який час мовчки, вхопившись за голову)
До чого я дожився! Лихо тяжке!
Жебрущим дідом замолоду став!..
Кого мені клясти? Чи свого батька, що за довги продав мене в неволю?
Чи ті довги, чи того багача, купця на людські душі? Чи той день, той час, коли на світ я народився?
Є п и с к о п
Нещасний, схаменися! Заспокойся!
Жени від себе геть лихого духа гордині й розпачу! Смертельний гріх оці твої прокльони, ще й в годину, коли тобі брати братерську поміч так гойно призволяють.
Н е о ф і т-р а б
Ой, та поміч!
Вона мені вразила серце вкрай… Та глянь же ти на сю змарнілу жінку,
(вказує на Анціллодею) вона ж як тінь. А в мене ж молода здоров'ям повна жінка; тільки син мій, як сирота, за покормом бідує, - чужій дитині долю заїдати або вмирати мусить, поки мати вином і втіхою панів частує.