Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати, а се ж не гріх, - голодних об'їдати і голих обдирати? І кого ж?
Своїх братів, працівників, рабів…
Д и я к о н
У нас дають і вбогі, і заможні.
Н е о ф і т-р а б
А, я забув, що можу взяти мила у брата-крамаря зовсім задурно, щоб трохи обхаючить рабські злидні, аби не так уже кололи очі у Царстві Божому братам багатим, а то ще прийде часом брат убогий на ту агапу раз на тиждень їсти та розпростре свої брудні верети на лаві поруч білої туніки і вишитої тоги.
(До патриція.)
Ти подякуй свому товаришу за теє мило, бо може прийдеться умити ноги мені для християнського братання, то все ж таки вони чистіші будуть, як я їх дома трошки милом змию, пожалую ручок патриціанських.
Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа
Є п и с к о п (ще тихим, здержаним голосом, але вже суворо)
Який злий дух тобі обмарив серце?
За віщо ти своїх братів картаєш їдкими та вразливими словами?
Що ми тобі вчинили, що ти маєш супроти нас?
Н е о ф і т-р а б
Я маю жаль до вас, великий жаль. Я досі був рабом, невільником, запроданим в неволю, забраним силоміць, а ви тепера ще й жебраком мене зробити хтіли, щоб я по волі руку простягав по хліб ласкавий. Ви мені хотіли поверх ярма гіркого - ще й солодке, поверх важкого - легке наложити,
і хочете, щоб я ще вам повірив, немов мені від того стане легше.
Є п и с к о п
Се ми тобі по щирості казали, по Слову Божому.
Н е о ф і т-р а б
А я не вірю ні в щирість вашу, ні в такі слова.
Якби ви щиро помогти хотіли - он маєте на олтарі срібло і золото - замість отих агап могли б рабів з неволі викупляти, -
(до патриція) ти, пане, міг би відпустити й дурно, а ми б уже самі собі дістали одежі й хліба.
Є п и с к о п
Хто такі ми, щоб волю Божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути?
Про що ти дбаєш? "Не єдиним хлібом живе людина, але й кожним словом, що з Божих уст виходить".
Н е о ф і т-р а б
Ні, їй мало самого хліба й слів, їй треба волі,
інакше буде нидіти, не жити.
За те ж я маю жаль до вас великий, що ви мені замість того життя, обітованого у вічнім Царстві Божім, даєте страву, одіж та слова.
Є п и с к о п
Не всі слова однакові, мій брате, слова Господні більш рятують душу, ніж людські всі діла.
Н е о ф і т-р а б
Які ж слова?
"Терпливість і покора" тільки й чув я від вас сьогодні. Та невже вони рятують людські душі? Та невже за них ідуть на хрест, на наглу страту і на поталу звірам християни?
Є п и с к о п
Вони ідуть за те велике слово, якого всім словам людським несила достоту розказати.
Н е о ф і т-р а б
Що за слово?
Є п и с к о п
Те слово - Бог. Він альфа і омега, початок і кінець. Ним все настало і ним усе живе, і більш немає богів на світі, окрім сього Бога, він є і слово, й сила, і життя.
А всі оті, що звалися богами в поганськім світі, - ідоли бездушні або злі духи, слуги князя тьми.
І се за те нас мучать, розпинають, що ми не хочем ідолам служить і князя тьми признати нашим Богом, бо ходимо не в темряві, а в світлі.
Н е о ф і т-р а б (палко підхоплює слова єпископа)
"Бо ходите не в темряві, а в світлі", то й скинули терпливість і покору, як маску міма, геть з свого обличчя, не хочете служити і коритись тому, чиєї влади ваші душі признати більш не можуть, проти кого боротись вам велить сумління ваше!
Чи так я зрозумів тебе, мій отче?
Є п и с к о п
Так, лиш одно додати мушу я: ми боремось в терпливості й покорі…
Н е о ф і т-р а б (упалим голосом)
І знов нічого я не розумію: боротися в покорі. Що се значить?