Нiната карбувала знак, i подих життя
вiдлiтав.
- Певне, мої попередники були старi,
сказав Буту,
А я молодий - то чому ж не дiйду?
Чому не дiйду, коли я молодий?..
I помандрував на схiд пастух Буту,
На схiд помандрував пастух.
Вийшов на берег широкої рiчки,
Де лежав i стогнав рибалка.
Вiн лежав i стогнав од болю в руках i
ногах,
Вiд гострого болю в усьому тiлi.
- Скажи менi, о бiдний рибалко,
Скажи, хто тебе скривдив?
- Риба вразила мене... Жорстока риба
Нур.
Вона має гострi стрiли,
Пекучi стрiли має ця риба,
Вона дивиться оком смертi,
Вона геть проганяє рибалок з рiчки.
- Я впiймаю цю хижу рибу Нур!
пообiцяв Буту.
А чому б менi її не впiймати?
Я ловлю диких кiз - чому б не впiймати
рибу?
Я ловив пантер - чому б не впiймати рибу?
Я впiймаю цю рибу!
Буту зробив зашморг,
Зашморг вiн зробив i кинув у воду.
I потрапила хижа риба Нур, пiймалася в
зашморг,
Пастух витяг її на берег,
Забив на очах рибалки.
Всi зрадiли довкруг, дуже зрадiли
рибалки!
- Лишайся, пастуше, у нас,
Чого тобi йти хтозна-куди?
Не лишився Буту, далi пiшов пастух
Все на схiд, все на схiд, на схiд.
Аж бачить - розлога долина засохла,
Занедбанi канали,
Трава пожовтiла,
Дерева змертвiлi,
Кози не щипають пашi,
Овечки не нагулюють жиру,
Люди землi й плуга плачуть од горя:
- Страшний Однорiг, що спустився з
неба, спустошує все,