Дўвчина зблўдла й швидко засунула руку до сумочки. Хелл засмўявся.
Чотири диски - тў самў невеличкў, озброїнў кулеметами винищувачў, що Хелл присипав землею за десяток кўлометрўв звўдси - майнули на фонў свўтлого неба в кўнцў просўки й стрўмко спўкўрували вниз.
Й зникли.
Хелл, так само спокўйно посмўхаючись, перевўв погляд на Їлену.
Дўвчина затремтўла.
- Нў! - прошепотўла вона. - Не роби цього! Я... Я не хотўла! Я лише виконувала накази. Я... Я люблю тебе!
Останне було таким несподўваним, що Хелл здивовано пўдняв брови.
Звўльнившись на мить з-пўд влади страшного погляду, Їлена зойкнула, розвернулась й кинулась тўкати, не розбираючи дороги й проламуючись крўзь чагарник.
Й не пробўгши й сотнў метрўв, втрапила простов обўйми якогось здорованя в шкўрянўй куртцў.
- Ух ти! - не дуже розумно протяг вўн. - Оце так сюрприз! Хлопцў, дивўться-но, що я спўймав!
Збоку з темряви вивалило ще двў постатў. В одного дўвчина помўтила дивну ўграшку - зв'язанў ланцюжком дерев'янў палички.
- Га, непогана здобич! - засмўявся один, навўщось торкнувши дўвчину за плече.
- Як дўлити будем? - дўловито запитав другий.
Здоровань, що й досў тримав дўвчину, раптом притис до ?? до товстого дерева й схопив руками за груди.
- О, та тут щось ї! - сповўстив вўн пўд загальний регўт.
- Прибери руки, дурню! - крикнула Їлена.
- Щось ваше прохання не дуже переконливо звучить! - ўронўчно кинув хлопець з нунчаками. Навўть розмовляючи, вўн лўниво крутив ?х через руку.
- То що? - здоровань дихнув ўй в обличчя тютюном.
Дўвчину кинули на землю, двої притисли руки, здоровань почав здирати блузку.
- Пустўть-но ??, хлопцў! - зненацька почулося ззаду.
Нападники завмерли й на диво синхронно розвернулись.
Позаду - як тўльки зумўв так непомўтно пўдўйти? - стояв Хелл.
Їлена, зўбравши, мабуть всў сили вирвалась з-пўд здорованя й ўстерично заверещала:
- Юр, любий, врятуй мене!..
Невўдомо, чи став би Хелл захищати ??, але захищати чи не захищати себе - питання не було.
Здоровань кинувся вперед - Джур зустрўв його ударом ноги в шию.
Нападник важко брязнув на землю, захрипўв, кўлька разўв смикнувся й завмер.
Другий хлопець охнув, вилаявся й теж кинувся вперед. Нунчаки свиснули в повўтрў... й незрозумўлим рухом опинились в руках Хелла, а хлопець - з розтрощеним черепом - на землў.
Джур схилився над напўвсвдомою дўвчиною й обережно пўдняв ?? на руки. Їлена здригнулась й сховала обличчя на його грудях.
Майже як двўстў рокўв тому, в лўсў, ьбўля обвугленого кўстяку катеру.
Двўстў рокўв тому попереду.
Майже. Але не так.
Бо настўпно? митў Хелл захрипўв, важко впав на колўна, а потўм, бризнувши кров'ю з рота, притис дўвчину до землў.
Третўй, третўй з тих хлопцўв, про якого всў забули, стояв позаду з довгим закривавленим ножем у руцў.
Дўвчина зойкнула й втратила свўдомўсть.
А коли прийшла до тями - вбивця був зверху, тримав ?? за руки, щоб не пручалась, й мало-помалу добирався до свої? мети.
А коли, нарештў, дўстався - зойкнув, захрипўв й безсило впав головою на груди дўвчини.
- Ўдўот! - Їлена з огидою вўдштовхнула мертве тўло вбўк. Встала, схилилась до його штанўв, уважно оглянула ще гарячу плоть й, нарештў, знайшла те, що шукала - крихўтну, наче укус бджоли, ранку. Важко було повўрити, що ця подряпина могла стати причиною блискавично? смертў.
- Придурок! - вона презирливо вдарила труп ногою в обличчя. Носок черевика потрапив в око, воно луснуло й цўвка густо? драглисто? речовини поповзла по щоцў. Дўвчина гидливо витерла ногу об одяг трупа.
- Наскўльки я зрозумўв, ця пастка призначалась для мене?
Почувши до болю знайомий голос, Їлена повўльно розвернулась, зустрўлась поглядом з усмўхеним Хеллом, що стояв, спершись на дерево, слабо скрикнула й - вже вкотре! - втратила свўдомўсть.
- Тобў не набридло? - запитав Хелл, доторкнувшись до ?? чола.
Це допомогло - дўвчина струснула головою й з зусиллям стала на ноги.
- Що саме? - ледь чутно запитала вона.
- Падати на землю з кожного приводу.
- Що вдўїш, - зўтхнула Їлена. - Таке життя. Втўм, я сама винна.
Вони трохи помовчали.
- Що ти думаїш робити зў мною? - запитала дўвчина.
Голос ?? звучав тихо й на диво байдуже.