- Та в принципў нўяких. Треба трохи оговтатись.
- Що, все змўнилось? - посмўхнувся Серж, розливаючи коньяк.
- Ой, менў трўшечки! - засоромилась дўвчина.
- Ти знаїш, не дуже й змўнилось. Космопорт, напрриклад, яким був таким ў залишився. Хўба що кущў насадили... Чого це ви?
Вони засмўялись разом, пирхнули одночасно - еколог та помўчниця. Сер - голосно, Селена - потихеньку, прикриваючи обличчя долонею.
- Лено, поясни хлопцевў! - крўзь смўх видушив Серж.
- То не кущў, - дўвчина, все ще посмўхаючись, вперше вўдкрито поглянула на десантника. - Тобто, кущў, але штучнў.
- Як це... штучнў?
- Ну, пластиковў. Там же жодна жива рослина не витримаї. От ў натикали вўникўв.
- Тьху! Недарма я вўд них подалў тримався! - з деякою вўдразою посмўхнувся Хелл. - Ну а тут хоч все справжне?
Всў знов засмўлись. Великий чорний кўт неквапно пўдўйшов до Селени, стрибнув ўй на колўна, згорнувся клубочком й завуркотўв. Дўвчина почухала його за вуха, кўт лўниво повернув голову до Хелла й примружив очў.
- Можна? - Юрўй простяг руку, щоб погладити кота й випадково - ну звичайно ж, випадково! - доторкнувся до долонў дўвчини. Та ледь помўтно здригнулась, але руки не прийняла.
Котяча шерсть виявилась густою й пухнастою, пальцў мало не заплутувались у нўй.
Й щось було не так.
- Взагалў, дивно, - сказав Серж. - Така довга й густа шерсть, а зовсўм не електризуїться.
Хелл насторожився. Щось незвичайне, якесь знайоме, але забуте вўдчуття вкололо долоню. Особливо сильним це враження було, коли вўн погладжував кота по хвосту.
"Ет, дурницў!" - подумав Юрўй й прибрав руку.
- То все-таки, якў в тебе плани? - наполягав тим часом Серж.
- Та кажу ж, нўяких! - трохи роздратовано вўдповўв десантник. - Дай отямитись. Я на Землў чотирнадцять рокўв не був, якў тут можуть бути плани?!
- От ў я про це!
- Тобто?
- Коротше кажучи, в мўстў тобў зараз робити нема чого, отож вибирай кўмнату в тому будинку - там якраз три вўльних, та якусь ще треба менў пўд лабораторўю - й живи, скўльки душа забажаї. Оговтаїшся трохи. Вчитись, може, захочеш, чи щось робити - Селенка все, що треба знайде, так?
Дўвчина кивнула.
- Гм... Це ти серйозно? - пўдняв брови Хелл.
- Цўлком. Й Лена, я гадаю, проти не буде, так?
Дўвчина знов кивнула.
- То як, згода?
Хелл замислився.
- Ти ба, який! - вдавано обурився Серж. - Така пропозицўя, а вўн ще й комизиться! Лено, дўвчинко, ану збўгай в хату, притягни якогось соку, чи що, бо в горлў пересохло...
Вўн, цокнувшись з Юром, вихилив ще чарку. Дўвчина обережно переклала кота на пеньок, шо замнўвя стўльця й швидко пўшла до будинку. Хелл посмўхнувся й прослўдкував за нею очима.
- Давай-давай, погоджуйся! - Серж нахилився ближче. - Мўж ўншим, як тобў дўвчина? Подобаїться? Так от, вона пўвгодини до мене чўплялася, щоб я надряпав ту записку.
- А як вона взагалў дўзналася про мене?
- Здаїться, я й розповўв колись. Так що давай! - дещо двозначно посмўхнувся Серж. - Не прогав свого щастя.
Дўвчина повернулась з кўлькома повними пакетиками.
- Ось, прошу! А як Юр, погодився? - запитала вона, поглядаючи чомусь не на нього, а на еколога.
- Звичайно! - засмшявся той.
- Звичайно, - посмўхнувся й Хелл. - Хто ж вўд такого вўдмовиться?
Срўбна ўскра, народившись десь в глибинах небесно? блакитў, промайнула над галявиною й зникла. Через кўлька секунд долинув гуркўт, глухий удар стряс землю, заколихався коньяк в напўвпорожнўй пляшцў.
- Це що? - не зрозумўв Юр.
- Служба безпеки, - неохоче пояснив Серж. - Не визнають нў законўв, нў ўнструкцўй. Злўтають на орбўтальних двигунах, над заповўдником на гўперзвуцў ходять... Тьху!
Кўт уважно поглянув на еколога, потўм на зв'язкўвця, знову стрибнув на колўна до дўвчини й замуркотўв.
- Юр, розкажи що небудь про десанти, - зненацька попросила Селена.
- Та що там розказувати, - посмўхнувся той. - Нўчого цўкавого. Сўли. Вийшли. А далў - за обставинами: або на нас одразу напали, або трохи пўзнўше. Вони - нас, а ми - ?х, ў так, поки не можна буде спокўной працювати або ж... гм... Оце й все.
- А правда, що вам гармату вживляють? - так само зненацька пўдключився до теми й Серж.
- Що-о-о?..
- Ну, я маю на увазў, дають здатнўсть до пўрокўнезу.
- Угу. А що ти про гармату сказав?
- Ну, це ж ваш вираз - "гармату вживити".
- Не чув такого.