Евеліна істерично скрикнула і знепритомніла.
Диктатор рішуче вийшов у коридор, замкнув двері на ключ.
— Ей, охоронці! Не випускати жінку з кімнати до мого повернення!
Охоронець уже біг по сходах. Він виструнчився перед Старом, взяв з його рук ключ.
— Слухаю вас, володарю!..
— Лікаря! І негайно закриту машину!
— Слухаю!..
Охоронець стрімголов помчав униз, а за ним рушив Стар — закривавлений, суворий, з поглядом, у якому вже не було нічого людського…
— Все готово до виступу! Треба тільки визначити день. Ось якраз для цього ми й зібралися…
Гартман, як завжди, спокійний і врівноважений, оглянув усіх членів «Комітету мужніх». Вони зібралися в таємному приміщенні за містом. Останні події вимагали від них рішучих дій. Не можна було далі залишатись байдужими перед жорстокою політикою диктатора та корпорації «Золотого ангела»…
— Отже… — почав Гельд, який теж був присутній тут.
— Отже, сьогодні ми мусимо передати наше рішення по всій країні. Всі організації попереджені і ждуть сигналу…
— А як зі зброєю? — почулися голоси.
— Зброї вживати не будемо. Це дасть тільки привід диктатору потопити в крові наш рух. Закличемо всіх чесних патріотів до маніфестації. Я певен, що нас підтримає вся країна. Уряд не посміє кинути війська проти всього народу. Нам треба розкрити секрет «людини без серця» — ту силу, яка використовується для одурманювання армії й поліції… Є відомості, що диктатор готується до нападу на Схід. Треба вимагати, щоб Стар був виведений з складу уряду. Коли парламент побачить, що народ знає секрет «людини без серця» — він буде змушений виконати волю країни… Доки Стара немає тут…
— Він уже в місті,— промовив, заходячи до кімнати, Берн. Він був схвильований і блідий.
— Нарешті, ви прийшли, доктор! — радісно вигукнув Гартман. — Ми саме говоримо…
— Я знаю, — перебив його Берн. — Справа у тому, що Стар прибув сьогодні до Бруклінгема. Він поїхав до корпорації «Золотого ангела»… Ситуація ускладнюється. Виступати треба негайно!..
— Чому ви так думаєте?
— Тому, що диктатор приїхав перезарядити спою батарею! Надходить час, коли він буде позбавлений радіації. Нам це вигідно… Стар не повинен одержати елемент 111. Необхідно блокувати лабораторію атомних заводів… Цим ми зможемо перешкодити дальшому розвитку ядерної війни, бо «Золотий ангел», побачивши, що диктатор позбавлений сили, змушений буде змінити свою агресіївну політику… Наступні події будуть залежати від активності і свідомості народу.
— Але ж Стар кине проти нас поліцію! Знову проллється кров! — крикнув Гартман.
— Озбройте робітників, які блокуватимуть атомні заводи, — у вас немає іншого виходу! Видайте всім захисні нейтралізатори.
— Як ви гадаєте, товариші? — Гартман повернувся до членів комітету.
— Берн правий! — відповів Гельд.
— Ми згодні! — підтримали його інші члени комітету.
Запанувала тривожна тиша. Здавалося. над головами присутніх пронісся подих грози.
Нарешті Гартман перервав мовчанку. Він твердо і суворо сказав:
— Я згоден теж. Виступаємо негайно!.. Баретті! Передайте по радіо всім організаціям країни: «Виступ сьогодні о третій годині дня. Маніфестація буде мирною. Зброю вживати лише в крайніх чипадках. За волю і щастя!
«Комітет мужніх»…
Баретті вийшов з листком радіограми в руках.
— Друзі! — сказав Гартман. — Всі на свої місця! Витримка і спокій!
Члени «Комітету мужніх» один за одним покидали темне приміщення, готуючись до рішучого випробування.
А в ефірі линула коротка, пристрасна радіограма, закликаючи народ до маніфестації.
— Резюме таке: війна затягнулася. Ми опинилися перед коаліцією держав, які мають потужний військовий потенціал. Уряди комуністичної конфедерації в ноті, яку я вам тільки що зачитав, попереджають нас про допомогу західним країнам, якщо ми не припинемо війну. Світова Рада засуджує нас, а Браунгтон вмиває руки!.. В такій складній ситуації ми мусимо твердо вирішити. Що робити далі…
В просторому залі будинку корпорації зібрався кабінет міністрів разом з керівниками «Золотого ангела». Імперський міністр закінчував доповідь про результати політики уряду за останні місяці. Картина була нерадісною.
— А тепер, панове, я слухаю вас, — сказав Тод, оглядаючи присутніх.
Підвівся Шаукель. Взяв олівець, по крутив його, поставив сторч на стіл.
— Рішення може бути тільки одні! Ми не повинні ждати вступу в дію військових сил комуністів. Треба вдарити першими, щоб одним ударом паралізувати стратегічні центри ворога. Потім ми введемо на його територію головні контингенти армії. Схід — наш основний ворог!.. Захід схилиться перед нами, якщо ми розіб’ємо комуністичну фортецю…
— Я цілком підтримую пана Шаукеля! — пискнув Фіне. — Браунгтон рішуче підтримає нас, коли побачить нашу перевагу. І не тільки підтримає, а й визнає наш пріоритет в справах цього континенту…
Один за одним виступали члени «Золотого ангела», міністри імперського уряду. Вони підтримували пропозицію Шаукеля про негайний виступ проти Сходу.
Тод урочисто і суворо прокарбував:
— Значить, вирішено! Ми негайно викличемо Стара для підготовки нових контингентів армії. Фронт на заході поки що нам не буде заважати…
Засідання раптом було порушено різким дзвінком телефону. Дзвонили з комісаріату поліції.
Голос комісара був зляканий, з надривом:
— Пане імперський міністр! Робітники, студенти і службовці Бруклінгема вийшли на вулиці. Небачена маніфестація! Вони несуть лозунги проти війни, вимагають усунення від влади Стара та нових виборів у парламент.
Присутні насторожилися — слова комісара гучно лящали в мембрані.
Яких заходів ви вжили? — крикнув Тод у трубку.
— Я чекаю ваших наказів.
— Поліцай-президент знає про ці події?
— Його немає в кабінеті! Він кудись зник!..