Ви хочете сказати, здивувався Магнан, що Сковзало, наш колега–бюрократ, істота, з якою я осушив чимало бенкетних чар, що він буде мовчки дивитися, як нас страчують?
Може і буде, якщо не встигне стратити нас першим.
Господи, Ретифе, але що ж нам тоді робити? Як по–вашому, далеко звідси найближче село тубільців?
Я щось не помітив, доки ми спускалися, ніяких слідів цивілізації, ні міст, ні доріг, ні оброблених полів. Давайте понишпоримо на довгих хвилях.
Ретиф забрався до середини скаліченого катера, оглянув закріплений в амортизуючих тримачах радіоприймач, зростив декілька обірваних дротин та покрутив ручку настроювання. Нічого, крім легкого шурхоту почути не вдалося. Тоді він переключився на частоту, відведену для переговорів між суднами.
…ні на що не придатного двоокого лайдака! голосно і чітко сказав голос Сковзала. Старий мотлох, який ти іменуєш флагманом, знаходився до них ближче, ніж мій чудовий прапороносець! Саме ти був зобов'язаний підірвати їх до дідька, щоб і духу від них не залишилося!
Моя гнівається! Моя яріє! Чорт! Диявол! Подібні обвинувачення і від кого від п'ятиокого пройдисвіта з маргариновими перстами! Я в нестерпності! Погана справа!
Досить! прошипів Сковзало. Лайкою нічого не виправиш! Якщо м'якушники живі, якщо вони повідомлять, що ми обстріляли Земне судно, цілі орди їхніх огидних Захисників Світу злетяться сюди, наче ті жучихи на стиглих хробаків!
Я благаю! Моя регоче! Ти є дурня! Живі, а! Після такої катастрофи, цілком! Ні, неможливо, я повторюю! Навпаки, я думаю, моя зараз відновить наш диспут. На чому ми зупинилися? Ах так, моя описувала твоїх предків…
Слухай, ти, безголовий! Подібно до інших нижчих форм розвитку живої матерії, м'якушники з витонченим умінням чіпляються за життя. Ми повинні переконатися в їхній загибелі! А тому я зараз спущуся на планету, щоб нанести coup de grace {«Удар милосердя», останній удар (фр.)} кожному, хто зміг вціліти, ти ж почекай у сторонці, а ще того краще відійди у нічийний простір…
Це щоб ти міг безперешкодно захапати планету? Моя веселиться! Моя просто б'ється в холериці! Господи! Моя супроводжує, ось так!
Добре, раз ти наполягаєш. Можеш супроводжувати мене на борту моєї особистої канонерки. Я розпоряджуся про скромний ескорт із міноносців, він нас проводить до самої планети.
Дзуськи. Дякувати вам, але я віддаю перевагу власному кораблю. І ще моя візьме із собою кілька крейсерів, щоб у дорозі не було так самотньо.
Крейсерів? проскреготав Сковзало. У такому випадку, я думаю, парочка гроачіянських лінійних кораблів буде цілком доречна, просто для краси побудови, розумієш?
Комбінація вийде однобокою, якщо до неї не включити і фрайрський лінкор!
Власне кажучи, прошелестів Сковзало, не бачу, чому б мені не взяти із собою весь флот, просто на випадок, якщо під час моєї відсутності тобі раптом здасться привабливою думка вразити мене підлим ударом у спину.
Моя згодна! Я теж хочу! Так буде ще веселіше! Милість небесна! Повний уперед! І горе тому, хто відстане!
Згодний! Роджера на щоглу і ходу! уривчасто скомандував Сковзало.
Боже мій, Ретифе, пробелькотів Магнан, ці безумці готові зробити повномасштабне вторгнення, аби не випускати один одного з виду.
Тепер уже ніхто не вправі обвинуватити нас у тому, що ми не змогли вплинути на розвиток грукіяно–фрайрських відносин, спокійно завважив Ретиф. Ну, давайте змотуватися. У нас залишилася десь година до їхньої появи.
Він вправно визволив із тримачів компактний приймач і витяг з–під уламків ранець з аварійним раціоном.
У яку сторону підемо? стривожено спитав Магнан, озираючи густо–жовтогарячий ліс, який розстелявся навколо.
Вибирайте самі, містере Магнане, сказав Ретиф, і продовжив, указуючи пальцем сторони світла, еники, беники, їли, вареники.
Хех. Я зволів би еники. Ця сторона якось веселіша. Ну, може, трошки забрати убік беників.
Ну, значить, еники–беники, підсумував Ретиф і першим рушив убік гайка високих дерев.
4
Ретифе, мені нестає вже сили, задихаючись, промовив Магнан, після того, як вони за три чверті години на три милі відійшли від уламків катера.
Ми поки ще не в безпеці, сказав Ретиф. Краще піти далі, потім відпочинемо.
Мені вже все одно, гроачі мене розстріляють чи я помру від перегріву і перебоїв у серці, Магнан опустився на податливу травичку і лежав, великими ковтками хапаючи повітря.
А як щодо команди живодерів–фрайрів? поцікавився Ретиф. Наскільки мені відомо, вони починають зі скальпу і потроху спускаються донизу, наче банан обдирають.
Жартуйте жартуєте, якщо вам так легше, простогнав Магнан. Мені все рівно.
Раптом він різко сів, з підозрою витріщившись на маленьку, схожий на дзвіночок квітку з пелюстками, пофарбованими в ніжні тони червоного коралу.
Бджоли, з відразою промовив він. За моєї алергії навіть до земних комах, укус будь–якої чужорідної тварини певно вб'є мене прямо на місці.
Ну що ж, як ви самі казали, одна погибель нічим не гірша за іншу, втішив начальство Ретиф. Якщо ви дійсно вгледіли бджолу, так це перший представник місцевого тваринного світу, який потрапив нам на очі.
Я не бачив її, але чув зовсім чітко, сварливо відповів Магнан. Вона дзижчала у мене прямо над вухом.
А дивний же, однак, ліс, зауважив Ретиф. Всього один різновид дерев, один вид трави та квітів мало того, що однакові, так вони ще і розсортовані за розмірами та кольором. І ні тобі бур'янів, ні паразитуючих в'юнків. Великі дерева не забивають маленьких, ніде ніякої хирлявої порослі. Навіть опалих листів не видно.
Умгу, прокректав Магнан. Слухайте–но, Ретифе, припустимо, нам все–таки вдасться уникнути полону, і що далі? Де ми, ніхто не знає. Як узагалі нас зможуть врятувати?
Це цікаве питання, містере Магнан.
Не те, щоб це було так вже і важливо, похмуро продовжував Магнан. Місія моя закінчилася провалом, гірше, того, пропала вся моя кар'єра!
І він застогнав:
Ви усвідомлюєте, що якби не наше втручання, це вторгнення могло ніколи не відбутися?
Подібна думка у мене з'являлася, зізнався Ретиф.
Я вже не кажу про втрату розвідувального катера. Якщо Перший Секретар покладе відповідальність на мене, на нас, варто було б сказати, тобто, у тому випадку, якщо він вважає саме вас, Ретифе, особисто відповідальним, Магнан навіть повеселів, слухайте, так ви ж будете виплачувати її вартість довгі роки! Я, звичайно, замовлю за вас слівце. Зрештою, Сковзало нас все–таки обстрілював.
Була така справа.
Та й взагалі, хто вправі стверджувати, що саме моя дружня спроба запропонувати їм компромісне рішення послужила поштовхом до вторгнення? Ці гарячі голови, смію сказати, все рівно спробували б захопити планету.
Можливо, погодився Ретиф.
Насправді, відволікаючи їх розмовами, я безсумнівно відстрочив неминуче на… на деякий час.
На кілька секунд, це найменше.
Ні, правда, Ретифе, приносячи себе в жертву на вівтар космічної співдружності розумних істот, я, можливо, тим самим врятував безліч життів!