- Це ось, Максимку, тобi вiд "Сократа". Перша тисяча рокiв - твоя! Чуєш, твоя! Нетлiнне сяйво золоте, як сказав поет. А Севертека iз заздрощiв...
Мовчанка i непорушнiсть господаря здивували. Чи задрiмав?
Легенько торкнулась плеча i скрикнула. Максим Лук був мертвий. Книги, якi вiн створив, житимуть тисячолiття, а вiн сам...
Як не намагалася Дiана стриматись, спазми здушили горло, i вона дала волю сльозам.