Veritas est adecgatio rei et intellectus[21]
Справжній текст не повинен мати початку, інакше його творцеві довелось би ускладнювати поверхню знаками, що їх зміст наближався б до труїзму: «Спочатку було…»; відтак він мав би розповісти про все відбуте потому. Справжній текст виринає нізвідки; одною зі своїх інкарнацій справжній текст стверджує:
«…бо каста жерців є прадавньою. У первісній простоті Бронзового еону авторитет, замкненість, родова та знакова спадковість цієї касти народжувала владу, необмежену в світі прихованому і значну в світі відкритому.
Якщо на першому ступені посвяти піддані світових імперій давнини були спроможні бачити лише боротьбу династій та торгових кланів — на вищих щаблях втаємниченості Обраному відкривалась заглиблена у містику знакоутворення і заклять боротьба храмів та святилищ за владу істину приховану, боротьба, де спадково переданий прадавній знак важив більше за царство, де магічна формула упосліджувала потугу армій.
Вище знання передбачає три наріжні камені свого існування межи смертних: по-перше, це — гранично узагальнений Бог, можливо Божествений принцип, Єдиний та всеохоплюючий, небайдужий до перебігу земних подій; прийти до Нього можливо через будь-яке з його імен; по-друге, це наявність у середовищі Обраних систем універсальних символів, що мають ієрархію таємничих значень і зрозумілі в цих значеннях всім носіям відповідних ступенів посвяти на планеті; по-третє, це інформація про первісний центр езотерії (Шамбала, Біла Пагода, Безіменний храм тощо), де зберігаються вичерпні дані про втручання Єдиного у земну історію. Деякі з містиків називають цей Центр Спогадом, інші — Присутністю.
Одним із найуніверсальніших символів Присутності для Обраних є знак, що виглядає як коло з крапкою у центрі. Від передвічних часів ойкумени, оповитих мороком неписьменності сущих, цей символ ототожнюється з Сонячним диском і для посвячених учнівських ступенів його зміст огорнутий містеріями сонячної магії. Для посвячених четвертого ступеня (в системі Розенкрейцерів цей щабель обраності обтяжений назвою „Наближений до істини“, в ієрархії Марганця — „Учень Коена, Великий Обраний“) відкривається глибше значення символу. Воно подвійне. У першому розгорненні крапка уособлює Єдиного, а коло, всі сегменти якого рівновіддалені від центральної: — імена Його, що несуть їм Числа[22]. У другому розгорненні центральна крапка позначає таємний центр Присутності, коло — Обраних в океані смертних і суєти смертних.
На шостому ступені посвяченості („Старший Адепт“ в Розенкрейцерів і „Великий Будівничий“ ієрархії Мартинця) тлумачиться порожній простір між крапкою та колом. Вчителі Обраних шостого ступеня визнають цей простір хаосом світу непосвячених, що знають форми Єдиного під виглядом імен його, але неспроможні пізнати Його Сутність безіменно та безформенно — апофатично. Носіям шостого ступеня пояснюють напис гробниці Хревеф у Египті, виконаний невідомим Обраним, ймовірно восьмого ступеня, у 1370 році до н.е. Напис стверджує: „живе Ра-Гор-Ахт, радісний у небесному вирії, в імені своєму як Шу, що є Йот“.
Тлумачення напису починають з пояснення, що „Ра-Гор-Ахт“ є одним із найпотаємніших імен Єдиного в єгипетському лімесі[23] езотерії Обраних, сутність якої — утотожнення всього в Єдиному, що „Йот“ — геометричний знак Сонця, ускладений до Числа.
В окультній системі Тарота Символ розгортається у Число 6-212-666. Остання цифра у Каббалі позначена літерами „мем-самен-вов“ і на восьмому щабелі посвяченості тлумачиться як…»
На цьому текст обривається — справжні тексти пірнають у небуття безболісно. На відміну від людей, тексти не бояться Безодні — рідної сестри своєї, розлученої з ними в давні часи Присутності.
…Ніхто не зміг передбачити, що Маг Внутрішньої ложі Мемфісу обере для Реконструкції Семюела Джеремію Маккона, Магістра Храму. Це сталось у середу, 6 серпня 1780 року, на зібранні Королівської Арки Лондона при мовчазному здивуванні братів вищих ступенів посвяти.
Через три місяці хворий на астму, кульгавий та короткозорий Реконструктор Маккон зійшов пандусом іспанського барка «Амалія» у плинний портовий простір віце-королівської Ліми. Морська подорож знесилила Маккона катастрофічними санаціями шлунку, хворобою, від якої жовтіють вуха та відсутністю ванни. Хвилі двох океанів поглинули три пари дорогих гонвудівських панчох, подертих Реконструктором на слизьких трапах «Амалії», капелюх і два пасма фарбованого волосся, втрачених під час шторму в бухті Сан-Лосіано. Залишаючи барк, Маккон насилу втримався від прокляття Хоні, що ним проклинають негостинні криївки у час прощання; стримала його заборона проклять і клятв, якою зв'язувались Обрані Мемфіської ложі.
За півсоверена портовий покруч Дібо довів Магістра Храму до брами дешевого готелю «Консепсьон» у східному кварталі європейської частини Ліми. Реконструктор заплатив двотижневий пансіон, відмовився від послуг повії і зачинився в кімнаті, меблі якої ховали у напівзруйнованих площинах довгоносих жуків та звитяжний дух Конкісти. Над ліжком Маккон побачив розп'яття; це полегшило вибір Методу Реконструкції — першу медитацію він почав із молитви до Отця Небесного.
На двадцятій хвилині заглиблення він відчув нетілесну втому; її хвилі підносились із сутностей слів, на яких Маккон зосереджував свідомість. Вздовж леза зосередженості проповз повільний ритм сіро-червоних імпульсів. Реконструктор примружив отвір осягнення і завдав втомі концентрованих зелених ударів. Вправа не вдалась. Розтовчені на м'яке, імпульси розбіглись сірими кульками важкості, обтяжуючи піхви обернутого на себе мислення.
Маккон вирішив дістатись глибинних джерел життєвої сили і тим перемогти втому. Опівночі меч його зосередженості прохромив оболонку Червоної Сфери, що кружляє в астральному мороці Єства. Срібне, біле, сліпуче сяйво наповнило Реконструктора. В полум'ї первісної потуги згоріли його хвороби і біль, розплавились кульки втоми, наче пара, щезли сумніви. І він відтягнув лезо зосередженості, вже загартоване для Реконструкції, у прохололі печери суджень та речень. Потім він почув власні слова і зрозумів їх як молитву вдячності: Єдиний підносив благість свою у вічних завітах.
1 грудня 1780 року Семюел Джеремія Маккон виїхав з Ліми на південь і за дві доби дістався руїн Пачакамаку, одного з найголовніших святилищ Тауантінсуйо — загиблої імперії інків.
…Від океану віяв повільний вітер, що звивав вологе важке повітря у прозорі безхмарні рулони. Вони скочувались на червонясті обладунки берегових пагорбів, вбираючи сміття, комах, запахи, розгортались на підніжжях Анд прозоро-рожевою тубільною атмосферою. Серед гри повітряних завиванців, на пласкому пісковику зруйнованої піраміди Пачакамаку, Реконструктор розпочав найпотаємніший із ритуалів ложі Мемфісу. Збуджений уможливленням таємного, він не спромігся обійтись без ковтка чорної рідини, що зносить над теренами свідомості дзеркальну баню самоспоглядання. Містичний бальзам впав у єство Реконструктора і потягнув його в Безодню бескидами часу. Заки дзеркальна плівка огортала Маккона в просторі Пачакамаку, він притиснув сухі долоні до шерехатих плит піраміди — минуле гарячими хробаками вповзло у лінії долонь, вогнем безбарвним просоталось крізь сухожилки і огорнуло рамена Реконструктора.
Нарешті він перестав відчувати, як чорна рідина пече шлунок, темні дзеркала досягли стовпів сущого, вмерле буття досягло очей. Усередині Реконструктора спалахнув день трьохсотрічної давнини, і був він сонячним та строкатим.
Маккон побачив золоте ранкове Сонце і океан, всіяний срібними стрілами блиску, побачив послів імператора Уайна Капака, що підіймались до святилища стрімкими сходами піраміди, і кольорове пір'я воїнів, темну шкіру жриць з горбуватими носами, і жертовних лам побачив Маккон. Він сконцентрував увагу на вівтарі, числовими формулами відгортаючи другорядне. Він вже бачив Жертовник, і знаки Жертовника, і золоті роги обіруч нього. Але на сходах вівтаря стояли оголені красуні, і він не втримався на лезі зосередженості.
Реконструктор віддавна знав, що ворожнеча між жінками і знаками споконвічна, але вперше осягнув Досвідом Втрати, як спіральні пружини хтивості руйнують мережу зчеплених символів. Одна із жриць відчула присутність його бажань і подивилась смальтовими очима в простір Маккона. Видіння хитнулось і розлетілось на веселки. Чорний бальзам пішов горлом, Реконструктор впав на кам'яні плити…
Через дві доби Маккон відбудував видіння і поглибив Реконструкцію, він добрався до знаків Жертовника і побачив Сонячне Коло, зроблене із золота, та числові знаки пояснення. Він зробив останнє зусилля, пірнув у сутність цих Чисел, і в мить осяяння був вбитий чабаном-кечуа, якому сподобався одяг п'яного європейця.
В Архіві ложі Мемфісу зберігся запис, зроблений Старшим Адептом паном Теодором Алоізом Вальдштайном у 1781 році. Старший Адепт писав:
«Найдосконаліші шляхи Розуму затьмарюються сумнівами. Два роки тому, в часи передстояння Верховного Мага ложі найдосконалішого Людвіга Йасона Кроулі, дехто з шотландських братів вищих ступенів посвяти став висловлювати підозри відносно фундаментальних джерел Герметичної Традиції Мемфісу.
На одному з ритуалів брати з посвятами Адептів і молодших Магістрів закинули ложі звинувачення у прихованих сатанинських містеріях.
Сер Кроулі погодився перевірити сутність головних Знаків Герметичної Традиції шляхом Реконструкції її прадавніх джерел. Відомо було з книг нічних та секретних, що тубільці іспанського Перу, у наївності своїй, малювали герметичні коди Одинадцятого Ступеня Образності просто на вівтарях храмів. Езотерія індіанців вважається чистою, без домішок інших традицій, і сягає часів Присутнього.
Реконструктором був обраний Семюел Джеремія Маккон, шотландець, носій ступеня „Магістр Храму“. Він був відправлений у Ліму, але загинув, вбитий місцевими грабіжниками. Найуславленіші візіонери ложі визнали, що до загибелі Маккон досяг Одинадцятого ступеня і побачив сутність Сонячного Знаку.
Прикладом цим застерігаю вас, брати у майбутті, не торкатись Початків, перебуваючи у сумніві».
Істина є прирівненням речі до пізнання (лат.).
Тут доречно згадати славетну Молитву Магістра Каліостро: «Отче Всесвіту, Ти, якого всі народи вшановують під іменами Ієгови, Юпітера та Адоная, Верховна і перша причина, що приховує Твою сутність від моїх очей, що тільки викриває моє невігластво і Твою благість, дай мені в сліпоті відрізнити добро від зла і залишити свободі людській її права, не відносячи руку на Твої Завіти. Навчи мене страхатись більше за пекло того, що мені забороняє сумління та віддавати першість тому, що воно мені наказує».
Слово «лімес» тут вжито у розумінні «напрям Обраності».